barvinok_1936 (barvinok_1936) wrote,
barvinok_1936
barvinok_1936

Трагічний ювілей

   75 річниці Харківської битви 12-30 травня 1942 року присвячується.  
    Років десь із десять тому я написав досить велику статтю про трагічні події травня 1942 року. Статтю навіть почали друкувати в одній з партійних газет – як я зрозумів для підняття рейтингу. До кінця справа не дійшла: редактор зателефонувала мені і, вибачившись, повідомила, що публікацію припиняють через шалений спротив відомої політичної партії, у старих членів якої моя стаття викликала обурення. Я був здивований, адже жодних партійних реклам і злободенностей в моєму матеріалі не просліджувалось.                 Причина була одна: автор «посягнув» на основи Великого Міфу про війну. Міфу, десятки років створюваного комуністичною пропагандою. Одразу ж слідом в тій же газетці вийшла «розгромна» стаття-памфлет, в якій ваш покірний слуга розрівнювався з землею. Мені закидали непрофесіоналізм, антикомунізм (???) і очорнювання великих полководців Тимошенка й Баграмяна. Словом, автор(и) памфлету сповна скористалися тим, що опонент не міг нічого сказати у відповідь.
      Щодо непрофесіоналізму. Єдиним критерієм професіоналізму може служити ретельність і об’єктивність при дослідженні історичних фактів, а не диплом вчителя історії, виданий у заштатному вузі. В нас історію досліджували й зараз часто досліджують «професори конформізму», пристосуванці й кар’єристи-поденники. Як сказав хтось із великих, «університет розвиває усі якості, в тому числі і дурість». По-друге, я взявся за дослідження подій у місцях, в яких прожив половину свого життя. Я не лише дослідив архівні матеріали і мемуари, наукові та науково-популярні статті з теми, а й об`їздив та сходив ногами – що суттєво – усі оті степи, балки і яри, де 75 років тому розгорталися чи не найтрагічніші події Другої світової війни. Тобто, не лише «на бумаге, а и по оврагам». Польові дослідження дають не менше, а часто – більше для розуміння перебігу подій.
        Звичайно, в тексті можливі були помилки (в морі номерів стрілецьких дивізій, танкових бригад тощо легко втонути), але загалом вважаю, що цілісну картину створити мені вдалося.  Беручи до уваги, що нині Харківська битва описана вже досить детально, свої матеріали мені хотілося б подати у вільному стилі, використовуючи деякі раніше не опубліковані факти. Інакше кажучи, це не буде та сама стаття, а швидше реферат з елементами хронології і цікавими фактами й документами. Скільки місця це займе і скільки на це піде постів, мені ще невідомо. Читайте далі:


       Деякі інтродуктивні зауваження.
   Про Харківську битву травня 1942 року не писав лише лінивий. Більшість статей є компіляціями, в яких просліджуються «бродячі сюжети». Некритичне ставлення до джерел і нехтування місцевим умовами приводить до тиражування помилок (як наприклад, назв населених пунктів та відстаней між ними; так, в одній статті відстань між Барвінковим та Іллічівкою вказана замість 7-и 77 кілометрів – видно, кнопочку заїло, і пішла гуляти помилка просторами). Я ж ставив своїм завданням дослідження в максимально наближених топографічних і часових межах.
   Чи не найцікавіше спостерігати, як автори пояснюють причини катастрофи. Вже в згадуваному мною памфлеті його автор з люттю накинувся на мене за те, що я вказав головним ініціатором поразки під Харковом С.К.Тимошенка. На його думку, в усіх бідах був винен виключно М.С.Хрущов, який ввів в оману геніального маршала. До речі, така позиція не унікальна – в кількох «наукових» статях я читав подібне. Автори такої концепції є ніким іншим, як затятими сталіністами, які досі вважають Хрущова джерелом усіх бід. Хрущов же в тих подіях відгравав важливу, але зовсім не вирішальну роль в силу своєї посади. Він був усього-навсього членом військової ради, тобто, комісаром Південно-Західного напряму. У фронтовій ієрархії він був третьою людиною після С.К.Тимошенка та І.Х.Баграмяна. Єдиноначальства в армії ніхто не скасовував. Так що звалювати вину у поразці під Харковом виключно на Хрущова некоректно і від лукавого.
     Щодо термінології. Події під Харковом 12-30 травня 1942 року правильно називати Харківською битвою. «Ізюм-Барвінківський напрям» був важливим, але усе ж таки лише її епізодом, який охоплює 17 – 23 травня. Далі була швидше «Лозовеньківська битва» - за назвою села нинішнього Балаклійського району. Ще: «котлів» було як мінімум два великих і кілька менших.
       Не слід також забувати, що крім південного напряму удару військ Південно-Західного напряму існував ще й північий - від Вовчанська на Харків. Удар Червоної армії наносився ножицями. Але ми будемо розглядати лише події на півдні.
      Здається, попередив про все. У наступному пості до справи.
Tags: 75 років Харківської битви
Subscribe

  • Червневі жнива. Музейні

    Не секрет, що кількість відвідувачів музеїв пульсує в залежності від сезону. Є жваві дні, а є "мертві" сезони, коли кількість відвідувань…

  • Підсумки травня. 6 армія і танкові корпуси

    6 армія і за кількісним, і за якісним складом була найпотужнішою з усіх, що діяли в боях травня 1942 під Харковом. Вона діяла на головному…

  • Підсумки травня. КМГ Л.В.Бобкіна

    Кінно-механізована армійська група під командуванням Л.В.Бобкіна наступала вістрям на Красноград з метою розриву сполучення нацистських окупантів…

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic
  • 0 comments