Червневі жнива. Музейні

  Не секрет, що кількість відвідувачів музеїв пульсує в залежності від сезону. Є жваві дні, а є "мертві" сезони, коли кількість відвідувань прагне до нуля.  Червень співпадає із закінченням навчального року, пришкільними таборами відпочинку та іншими приємними явищами, які піднімають температуру відвідувань.
  Цього року першими встигли на жнива учителі й учні Великокомишуваської школи. З цього - невеликий фоторепортаж.


  Комишуваха замовила "розширену опцію" - екскурсію і містом, і музеєм. За традицією, екскурсія почалася коло пам`ятника засновнику Барвінкового легендарному отаману Івану Барвінку. Школярі дізналися не лише про козака Барвінка, а про історичний центр міста й історію встановлення самого пам`ятника.


  Потім автобус підвіз малечу до підніжжя Чумацької гори - пуповини міста. Нині тут височить скульптура Матері-батьківщини над Меморіалом Слави, до якого ведуть 114 сходинок. В братській могилі тут поховані кілька тисяч воїнів, що захищали країну в Другій світовій війні. На плитах викарбувані прізвища лише трьохсот з них. Імена більшості бійців невідомі. Тут же знаходиться прах генерала З.Ю.Кутліна - командира 270 стрілецької дивізії, який загинув 27 травня 1942 року.
  Діти помилувалися чудовим видом на місто, який відкривається з гори, сфотографувалися на пам`ять.


   Наступна зупинка коло Успенського храму - пам`ятника архітектури другої половини 19 століття. Учні дізналися про долю храмів Барвінківщини, а заодно й про історію індустріалізації слободи. Адже неподалік церкви - залізична станція, а в кінці 19 - на початку 20 століття діяли найбільші підприємства - завод "Луч" та дев`ять парових млинів. Далі під катом:

Collapse )

Підсумки травня. 6 армія і танкові корпуси

6 армія і за кількісним, і за якісним складом була найпотужнішою з усіх, що діяли в боях травня 1942 під Харковом. Вона діяла на головному Харківському напрямі і за задумом мала виконати головне завдання - узяти "першу столицю". Командував нею А.М.Городнянський. Доля з`єднань і підрозділів, що входили до неї, склалася трагічно.

337 стрілецька дивізія (1127 с.п., 1129 с.п., 1131 с.п., командир Бучнєв С.М. (Бушев?). Загинула повністю, у червні розформована.
253 с.д. (Неборак А.А.). Загинула майже повністю, розформована у червні 1942.
41 сд. (Боярський В.І., за іншими даними Баєрський В.Г.) Знищена при спробі виходу з оточення в районі Михайлівки, розформована.
411 с.д. (Пєсочин М.А.). Загинула повністю.
103 с.д. Загинула повністю, розформована.
Точних відомостей про долю ще трьох дивізій - 47, 266 та 248 я не маю, тому залишу знак питвння. Хоча, сумнівів у тому, що вони повторили долі своїх товаришів по армії, мало.
      Отже, усі вісім стрілецьких дивізії, що входили до складу 6 армії, в кінці травня 1942 року припинили існування.
       6 армія мала також у своєму складі потужний танковий кулак. Крім 5гв. тбр., 38, 48 та 37 танкових бригад в тилу чекали наказу в бій 21-й і 23-й танковий корпуси. Але про них в кінці.
      Далі під катом:
  Collapse )

Підсумки травня. КМГ Л.В.Бобкіна

   Кінно-механізована армійська група під командуванням Л.В.Бобкіна наступала вістрям на Красноград з метою розриву сполучення нацистських окупантів між Харковом і Дніпропетровськом і в перспективі створенням умов для розвитку наступу на останній з виходом до Дніпра. Група напівоточила Красноград і майже виконала свою бойову задачу. Але довелося розвертати дивізії і бригади назад. Оскільки КМГ просунулася на захід дуже далеко, то й зворотній напрямок видався найважчим.
 270 стрілецька дивізія (командир З.Ю.Кутлін). Дивізія складалася з трьох стрілецьких (973 - к. Перепечай С.Ф, 975 - Шевченко Г.М., 977 - Алексенков Л.С. ) полків та інших частин. В січні 1942 дивізія серед інших визволяла Барвінківщину, бійці називали себе "кутлінцями". У травні при відході дивізія загинула повністю, а останки її командира знайшли в 1970-х роках в низов`ї Бузової балки й з військовими почестями поховані на Меморіалі Слави в Барвінковому. Таким чином, можна припустити, що штаб дивізії (а значить, і сама дивізія) з боями відійшла до Бузової балки, де й поліг.
 393 сд. (командир Зинов`єв І.Д.) Аж до 19 травня дивізія була у наступі, оволодівши Кегичівкою. 20 травня дивізія почала відхід до Лозовеньки, в районі якої була знищена. 30 червня 1942 розформована.
  6 кавалерійський корпус (ком. Носков О.О.). Складався з
26 кд. (Андрєєв М.М.), 28 кд. - "казахська" (Сакович Л.Н,), 49 кд. (Юровський Б.Л.). Корпус загинув повністю, розформований 15 липня 1942 р.
  7 танкова бригада (Юрченко І.А.). Мала у складі 7 танків КВ, 22 Т-34, 32 Т-40. Бригада загинула повністю, наказом НКО від 24 червня 1942 року розформована.
   Таким чином, кінно-механізована армгрупа Л.В.Бобкіна у повному складі на чолі зі своїми командирами полягла в степах півдня Харківщини в травні 1942 року.

Підсумки травня. 57 армія і 2 кавкорпус

    Далі на захід фланг наступаючих на Харків і Красноград армій прикривала 57 армія в районі Лозової. 2 кавкорпус базувався в районі Мечебилового в резерві. Доля усіх частин, що входили до їх складу, склалася трагічно.
57 армія (командуючий К.П.Подлас).
150 стрілецька дивізія (командир Д.Г.Єгоров). Вела важкі оборонні бої, потрапила в оточення, повністю загинула. У червні 1942 розформована.
317 сд. (Яковлєв Д.П.). Загинула повністю, у кінці травня розформована.
99 сд. З оточення вийшло 1067 бійців і командирів - приблизно десята частина особового складу. Була переформована, брала участь у Сталінградській битві.
351 сд. (Гурський М.У.). Наказом НКО №00134 від 30.06.1942 розформована як така, що загинула.
14 сд. (Шепетов І.М.). Загинула.
Танкових частин армія не мала. Таким чином, 57 армія загинула майже повністю.
І два слова про 2 кавалерійський корпус (Ковальов Г.А.), що знаходився у резерві і вступив у бій фактично з початком розгрому. До нього входили 38-а, 64-а і 70-а кавдивізії. Корпус був повністю знищений і розформований.
  У книзі Кулініча "Кипящие слезы матерей" описується епізод атаки кінноти на німецькі танки в районі Дмитрівки - Петрівського. З шаблями наголо кіннотники кинулися в атаку і загинули всі. З певністю можна сказати, що це були бійці 2 кавалерійського корпусу. Можливо, серед них була 70 кавдивізія на чолі з командиром Миколою Моісейовичем Юрчиком, який загинув 27 травня і похований біля тепер вже закритої школи в селі Дмитрівка Барвінківського району.


   На фото: німецькі танкісти оглядають полонених. Травень 1942

Трагічний фінал. Розбиті Т34/76

Підсумки травня. 9 армія та 5 кавкорпус

      Повернемось до підсумків битви і поговоримо про втрати 9 армії і 5 кавалерійського корпусу.
    9 армія займала оборону на південному сході Барвінківського виступу, забезпечуючи лівий фланг наступаючого угруповання. Командував армією Ф.М.Харитонов, про якого написано книгу і знято фільм "Товарищ генерал". До неї входили:
78 стрілецька бригада. Даних про бойові дії бригади я не знайшов. Бригада розташовувалася на лівому березі Сіверського Донця, тому, треба думати, уникнула оточення і знищення. Поставимо умовний плюс (+).
333 стрілецька дивізія (командир Дашевський ), Два стр. полки дивізії - 1116 і 1120 на момент початку німецького контрнаступу тримали оборону в районі Слов`янська, 1118 відпочивав у Барвінковому. Понісши великі втрати, дивізія відсупила на лівий берег Дінця і зайняла оборону в районі Протопопівки. (поставимо +-)
51 стрілецька дивізія (командир Алієв Б.К). Дивізія понесла втрати, але з часом займала оборону в районі Студенка. Згодом вона відступала на схід, ведучи важкі ар`єргардні бої. В кінці листопада поріділа дивізія розформована.(+-)
335 стрілецька дивізія (полковник Шевченко І.О.). Частина дивізії знищена, частині вдалось перейти на лівий берег ріки. В листопаді 1942 розформована. (+-)
   Далі справи зовсім кепські.
349 сд (командир Рузняєв М.Г.). Оточена в районі с. Мала Комишуваха (точніше - Копанка) Ізюмського району, знищена. Але прапор дивізії вдалося врятувати, тому вона уникнула розформування. За даними пошуковців, в районі Копанки під землею сховані дивізійні документи. (-).
106 сд.
(Лященко М.Г.) Дивізія була зажата у лещатах між танковими корпусами Клейста і Макензена в районі Барвінкового. З оточення вийти вдалося небагатьом. Дивізія під номером 106 успішно дійшла до кінця війни. (+-)
341 сд.
Займала крайній захід оборони армії настику з 57 армією. Ззнищена практично вся, розформована. (-)
Доля танкових бригад армії (12, 15 і 121). Усі три були зосереджені на лівому фланзі армії.
12 тб (Кірнос А.І.). Бригада мала у складі 10 танків (2 - КВ, 8 - Т-34/76). Втратила усі танки, відправлена на переформування. (-)
15 тб. (Колосов М.В.) Спочатку знаходилась у резерві 9 армії, потім вступила у бій спочатку у складі 9 армії, потім перекинута в район Чепеля до складу зведеного танкового корпусу, який створили для зустрічного прориву до 6 армії. Мала у складі на 7.05. 1 КВ, 5 Т34, 10 Т-60; 23.05 мала 20 Т-34 і 9 Т-60.
 Втратила майже усі танки, відправлена на переформування. (+-)
121 тб.
(Радкевич М.М.) Мала 34 танка (в т.ч. 2 КВ, 8 Т-34, 20 Т-60, 2 трофейних Т-ІІІ).  Деталі мені поки що невідомі, але немає підстав говорити, що доля бригади склалась інакше, ніж 12 і 15. (+-)
Нарешті, 5 кавкорпус, що спочатку знаходився у резерві і дислокувався в районі Доагеньке - Курулька - Пашкове. Усі три дивізії корпусу (30, 34, 60) були знищені, їхні залишки обернені на формування 30 кд. Корпус розформований (тобто, -)
    Насамкінець, треба сказати, що доля частин 9 армії порівняно з іншими частинами напряму склалася ще непогано. В провалі під Харковом було звинувачено її командуючого Ф.М.Харитонова. І лише заступництво Василевського врятувало командуючого 9 армією від трибуналу.

Харківська битва. Втрати

    До кінця травня битва відгриміла. І постає питання, яке цікавить усіх - які втрати понесли воюючі сторони?
   Про втрати противника я говорити не буду. Спробую оцінити втрати військ Південно-Західного напряму.        Але є одне "але". Воно добре відоме: ніхто й ніколи вже не скаже цифру, наближену до ідеалу точності.      Підрахунок своїх, а надто ворожих втрат є процесом крихким і залежним від багатьох факторів. Від того, наступає армія чи відступає, а надто тікає. Від добросовісності штабів. Від менталітету, врешті. В усіх арміях усіх війн бували і є неточності в обліку втрат, але все-таки в нас ця справа була вкрай занедбана.
   Доказом того може бути Наказ про персональниий облік втрат незворотних втрат на фронтах №0270 від 12 квітня 1942 року, в якому, зокрема. говориться: «…учет личного состава, особенно учет потерь, ведется в действующей армии совершенно  неудовлетворительно. Многие войсковые части не посылают родственникам погибших установленных извещений, а штабы соединений не высылают своевременно в центр именных списков погибших…
…В результате несвоевременного и неполного представления войсковыми частями списков о потерях получилось большое несоответствие между данными численного и персонального учета потерь. На персональном учете состоит в настоящее время не более одной трети действительного числа убитых. Данные персонального учета пропавших без вести и попавших в плен еще более далеки от истины.»
    Я недаремно виділив шрифтом слово "персональний". Чи означає це, що 10 місяців війни облік втрат вівся знеосіблено? Важко в це повірити, але... Не думаю також, що після виданого наказу облік втрат кардинально покращився. Знаючи наш менталітет і наші порядки. Одним словом, втрати можна лише оцінити, а не вгамувати спраглих до точної цифри повністю.
При цьому зауважу, що мої підрахунки (вірніше, спроби систематизації) далеко не претендують на ідеальність і покликані лише спонукати до роздумів, а не до карбування цифри на граніті.
  І "таки да" - я жива людина і маю право на помилку.


Дані архіву МО СРСР представляють втрати військ ПЗН в Харківській битві таким чином:
Соединения
и
части
Потери
людей
Потери
 танков
Потери
орудий
Потери
минометов
Потери
лошадей
6 армия, группа Бобкина 148325 468 1000 1632 32248
57, 9 армия, 2-й и 5-й кавкорпуса 60696 84 564 1646 25378
21 армия 12190 н\д н\д н\д н\д
28 армия 24507 100 62 н\д н\д
38 армия 17728 н\д 20 н\д н\д
Другие части 3212 н\д н\д н\д н\д
Итого 266927 652 1646 3278 57626
При цьому, нас цікавить у даному випадку втрати армій, які загинули в котлі на південному напрямі удару, тобто, перші два рядки таблиці. Незворотні людські вртати, згідно з ними, становлять більше 200 тисяч бійців і командирів.
  Далі під катом:

Collapse )

Командир 270 стрілецької дивізії З.Ю.Кутлін. Загинув 25.05.1942 р. у Бузовій балці поблизу с. Секретарівка нинішнього Барвінківського району. Похований у м.Барвінковому на Меморіалі Слави

Травень 1942. Кульмінація і розв`язка

   Останній тиждень катастрофи під Харковом виглядав приблизно так:    
         19 травня.
          4.30. Авіація ПЗН наносить бомбові удари по переправах через р. Береку в районі В.Комишувахи з метою перешкодити рухові німецьких військ на північний захід.
            Командування ПЗН віддає наказ військам припинити наступ на Харків. З військ 6 армії створено групу Костенка з метою ліквідації прориву німецьких військ. До групи входять п’ять стрілецьких (253, 41, 266, 393, 270), дві кавалерійські (26, 49) дивізії, дві танкові бригади (57, 48).
            Залишки 9 армії переходять на лівий берег С.Дінця і займають жорстку оборону.
            20 травня.
            Румунський 6 корпус починає наступ в районі Лозової на північний схід з метою перешкодити відходу радянських військ з «мішка», обриси якого почали вимальовуватися.
            16 т.д. німців повертає фронт на захід для допомоги румунам.
            21 травня.
            На північному заході виступу німці кидають у бій 3 танкову дивізію назустріч 14 т.д. Танкові кліщі тягнуться назустріч один одному.
            Німецька 14 т.д. з боєм бере село Протопопівку на березі Дінця. До Балаклеї лишається 20 кілометрів, щоб замкнути кільце.
            22 травня.
            14 танкова дивізія виходить до сіл Чепель і Байрак. В оточенні опинилися війська трьох армій ПЗФ: 6-а, 57-а та армгрупа Л.В.Бобкіна.
            343 стрілецька дивізія оволоділа Ізюмом. Але цей локальний успіх не позначився на загальній картині подій.
            23 травня.
            Дві німецькі танкові дивізії – 14 з півдня і 3 з півночі з`єднались і остаточно закрили кільце навколо військ ПЗФ.
            О 12.00 румунські війська оволодівають Лозовою.
            24 травня.
            Був прохолодний дощовий день, тому авіація противника дала перепочинок оточеним. Уся маса військ посунула на схід до рятівного Дінця.
            Усе ясніше вимальовується ядро «казана» - село Лозовенька нинішнього Балаклейського району, куди стікаються війська. Командування фактично втрачає контроль над величезною масою людей, коней і техніки.
            Балка Михайлівський лог стає епіцентром боїв. Німецька 60 мотопіхотна дивізія з району радгоспу «Степок» здійснює вилазки і вогнем артилерії та танків поливає скупчення радянських військ. Лозовенька кілька разів переходить з рук в руки.
            Значна група радянських військ (за різними оцінками 10-20 тисяч) усе ж прорвалася на лівий берег Дінця.
            25 травня.
            Командування ПЗН здійснює відчайдушну спробу деблокувати оточених. Для цього створюється звідний танковий корпус, до якого входило більше 100 танків. Корпус зосередився в районі села Іванівка. З переправою на правий берег важких танків КВ виникли проблеми,. Тому введення їх у бій відбулося із великим запізненням, можливо, це стало фатальною обставиною. Назустріч корпусу із заходу проривалася зведена група із залишків 5 гвардійської танкової бригади, 37, 38, 43 тбр., 198, 199, 130, 131 тбр;  4 і 23 мотострілецькі танкові бригади. Грандіозна танкова битва розгорілась в районі Лозовенька – Чепель. З оточення вдалося вийти небагатьом – приблизна 5000 бійцям і всього 5 танкам.
            26 – 27 травня.
Земний апокаліпсис в районі Лозовенька – Степок – Чепель. Окремі групи радянських бійців масово намагаються вирватися з оточення. Командування фактично немає. Німецькі мобільні групи з пануючих висот розстрілюють натовпи солдат і тікають з їхнього шляху, бо розлючені радянські бійці, що втратили надію, змітають усе на своєму шляху.
           28-30 травня.
Битва закінчилася. В полон беруться групи і окремі бійці, що виходять із балок, байраків і плавнів. Над півднем Харківської області настає немирна тиша.
   

25 травня 1942 року. Фінальний акорд Харківської битви       

"Фрідріх І". Початок

  17 травня 1942 року - один з найзагадковіших і найтрагічніших днів в історії Другої світової війни. Німецьке командування розпочало операцію "Фрідріх Перший" - настільки очевидну,. що задум її був зрозумілим, мабуть, останньому старшині роти; і тим не менше - успішному. Що було причиною засліпленості командування Південно - Західного напряму, можна припускати безкінечно. Як на мій скромний погляд, це була самовпевненість на межі з чванством - "немає фортець, які б не взяли більшовики"; і, по-друге, недооцінка можливостей противника.
  Перші два дні привели до розгрому 9 армії і переведенню її решток на лівий берег Сіверського Дінця.

 
17 травня. О 4.20 німецька авіація почала безперервні бомбові удари по передньому краю 9 армії і переправам через Сіверський Донець. О 5.45 почалася німецька артпідготовка, а через дві години на передній край 9 армії посунули війська противника.
         Удар наносився з двох напрямів «ножицями». Із району Краматорська-Слов`янська наступав 44 армійський корпус, відомий ще як «група Клейста» (16 т.д., 257, 384, 68 п.д. та 101 л.п.д. у другому ешелоні). Вісь удару пролягала вздовж правого берега Дінця у напряму Довгеньке – Ізюм. Завдання: відрізати частини 9 армії від переправ через Донець і оточити їх.
         Із району Олександрівки удар на північ наносив 3 танковий корпус німців («група Макензена»). До її складу входила 14 т.д., 1 гірсько-піхотна (єгерська) дивізія, 101 л.п.д., в другому ешелоні йшла 60 мотопіхотна (панцер-гренадерська) дивізія. Завдання: вийти на рубіж с. Велика Комишуваха з метою розсікти радянські війська і разом з 44 а.к. оточити 9 армію.
         Вже опівдні група Клейста вийшла на рубіж Курульської балки і закріпилася на ньому фронтом на захід (до Барвінкового). В той же час вістря удару було повернуте на північ. Опівдні було захоплене село Довгеньке, де містився командний пункт 9 армії. Надвечір передові загони німців підійшли майже впритул до Ізюма. Ф.Харитонов об 11.00 перемістив штаб армії на лівий берег Дінця. Вся друга половина дня йшла у боях за переправи, куди стікалися відступаючі радянські війська.
Корпус Макензена наніс головний удар у стик 106 і 341 дивізій. Вже опівдні передові частини 14 т.д., розсікши оборону 106 дивізії, вийшли до ріки Сухий Торець східніше Барвінкового. В самому місті оборони не було, бо Барвінкове вважалося глибокою тиловою базою (незважаючи на те, що фронт пролягав в 20-30 кілометрах на південь від міста). Тут стояв на відпочинку 1118 полк 333 с.д., навчальний батальйон 106 с.д., 143 медично-санітарний батальйон і госпіталь, склади, ремонтні майстерні тощо. Західніше Барвінкового німці відтіснили війська 57 армії. «загнувши» лінію фронту в бік Лозової. О 17.00 місто було захоплене ворожими військами. Далі на північ в обороні 9 армії зяяла діра. 
         Невірно думати, що командування ПЗН увесь день знаходилось в прострації. Вже о 16.00 начальник штабу ПЗН І.Баграмян видав бойове розпорядження, в якому наказувалося резервному 2 кавкорпусу, який містився в районі села Мечебилового, вступити в бій і знищити ворожі війська. З цією ж метою розгортався 23 танковий корпус, який так і не був введений у прорив під Харковом. Але по-перше, час було згаяно, а німецький наступ набрав обертів. Складно уявити великий військовий організм, який у лічені години розвертається на 180 градусів.
18 травня. Вранці 16 т.д. захопила велике село Кам`янку, а о 13.00 – Ізюм (щоправда, ненадовго). 14 танкова дивізія вийшла до сіл Велика Комишуваха і Грушуваха та зупинилась фронтом на північ і захід. О 15.30 дві німецькі танкові дивізії зустрілися в районі цих сіл. Таким чином, кільце оточення замкнулося навколо тих частин 9 армії, які не встигли відійти за Сіверський Донець.

         У першому котлі в районі сіл Велика і Мала Комишувахи було фактично знищено чотири дивізії 9 армії і вирішена доля наступаючих на Харків і Красноград 6 армії та армгрупи Л.В.Бобкіна. Тепер основні події битви перемістилися від Ізюма – Барвінкового на північ і захід.


Німецька оперативна карта за 17.04.1942 р.